Развитие джаза на Украине (укр.яз.)

".......

Розвиток джазового мистецтва в Україні в 60–70-х роках ХХ століття – цікаве явище з точки

зору розповсюдження та форм існування. Саме в цей час в різних містах відкриваються джаз-клуби, організовуються та проводяться джазові фестивалі. Музиканти, які починали у 60-х, стали справжніми знавцями джазу. Сучасний український джаз базується на досвіді видатних українських музикантів 60-х років. В періодичних виданнях та музикознавчій літературі відсутня чітка систематика у періодизації та класифікації подій та заходів, які відбувалися в той час. Тому дана стаття є спробою упорядкувати та

вписати у загальну онтологію історії джазу в Україні в період 60-70-х років.

Мета статті – створити за хронологічними та географічними ознаками систематику подій, тен-

денцій, дійових осіб періоду 60-70-х років у розвитку джазу в Україні.

Існує небагато монографічних та періодичних видань, які були б цілком присвячені аналізу

розвитку джазової музики у 60-70-х роках. В основному це праці, були написані джазовими музикантами та

діячами, пов’язаними з джазовим мистецтвом. Насамперед це праці В. Симоненка ("Мелодії джазу", "Ан-

тологія джазу", "Українська енциклопедія джазу"), А. Горбатюка, кандидатські дисертації В. Олендарьова

"Вітчизняний джаз і проблема стилю" та В. Романка "Джаз у музичній культурі України: соціокультурна та

музикознавча інтерпретація", статті в періодиці українських музикознавців О. Супрун, С. Золкіної, О. Киз-

лової. В період 60-70-х років з’явилися ґрунтовні публікації радянських музикознавців Г. Шнєєрсона та

В. Конен. Серед російських дослідників, які присвятили свою діяльність пропаганді джазу та зробили

вагомий внесок в історіографію джазового мистецтва, О. Баташов, Ю. Верменич, В. Фейєртаг. В їх

працях постаті українських музикантів займають значне місце поряд із видатними російськими джазо-

вими музикантами, з якими вони часто перетиналися на концертах та фестивалях.

Джазове мистецтво в Україні існувало та розвивалося ще до 60-х років, колискою українського

джазу була Одеса, де починав свою творчу діяльність великий Леонід Утьосов з одеським "Теа-

джазом". Але комуністичні лозунги про спрощення мистецтва (в тому числі музичного), нав’язування

примітивної масової культури (радянська масова пісня) в канонах соціалістичного реалізму, роки війни

та більш сувора післявоєнна цензурна політика щодо інтелектуального життя в країні (трагічні поста-

нови 1948 року – так звана "справа композиторів") не сприяли розвитку та серйозній еволюції джазо-

вої музики в Україні до 60-х років.

З хрущовською відлигою починається важливий етап у розвитку вітчизняної джазової музики, джа-

зовими центрами в Україні стають Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Київ, Львів, Харків та інші міста.

Джазове мистецтво розвивалося в декількох напрямах: організація та діяльність джаз-клубів,

організація та проведення джазових фестивалів, індивідуальна та колективна діяльність відомих віт-

чизняних джазових музикантів, створення та існування джазових колективів. Розглянемо, яку реаліза-

цію ці напрями мали в українських культурних центрах у 60-70-ті роки, окреслимо основну географію

розповсюдження джазового мистецтва в Україні зазначеного періоду, куди увійшли такі міста, як Дніп-

ропетровськ, Донецьк, Одеса, Київ, Львів.

Розвиток джазового мистецтва у Дніпропетровську

Діяльність джаз-клубу

У 1961 р. у Дніпропетровську було організовано перший джаз-клуб, в концертах якого брали

участь відомі в майбутньому музиканти: Володимир Коновальцев (саксофон), Юрій Біленко (саксо-

фон), Валерій Куцинський (контрабас), Юрій Генбачів (барабани), Олександр Куценко (барабани), за-

прошеними гостями джаз-клубу в ті роки були відомі музиканти Костянтин Орбелян, Олег Лундстрем.

У 1974 р. піаніст, аранжувальник та диригент Михайло Цигуткін заснував та став керівником вокально-

го ансамблю "Гамма", який нині відомий в усьому світі.

Джазові фестивалі

В Дніпропетровську у 1968 р. організовано міжнародний джазовий фестиваль "Джаз на Дніпрі",

відомий під назвами: "Юність-68, 69, 70, 71, 73", "Джаз-81, 82, 83", "Джаз на Дніпрі-87, 88, 90; 99-2005".

У першому фестивалі брали участь ансамбль О. Коська, дует С. Трофімова та Г. Крижевського, "Дніп-

ропетровський диксиленд" В. Букарєва, тріо Ю. Біленко, ансамбль М. Рожка (Дніпропетровськ), ан-

самбль "Студія-джаз" Ф. Спектора (Александрія), дует В. Скибіна і А. Осинова (Кемерово), ансамбль

"Орлан" О. Киреєва (Уфа), Ч. Тебар (Іспанія), дует К. Хабіана та Д. Раша (США), В. Сухорослов,

М. Гафіров (Перм), тріо М. Альперіна (Москва), квартет Л. Шпігеля (Харків), диксиленд астраханської

консерваторії (Астрахань).

Гостями перших фестивалів були зірки радянського джазу того часу: Московський квінтет під

керівництвом Г. Носова, О. Пищікова, тріо І. Бриля, квартет В. Коновальцева. На першому фестивалі

відбулось відкриття біг-бенду під керівництвом О. Шаповала.

Джазовий фестивальний рух в Дніпропетровську в 60-70-ті роки набув серйозного розвитку та

швидко став відомим у багатьох містах, на ньому грали представники Москви, Риги, Вільнюса, Воро-

ніжа, Одеси, Львова.

Індивідуальна та колективна діяльність видатних вітчизняних джазових музикантів

Олександр Шаповал – кларнетист, саксофоніст, флейтист, аранжувальник, керівник оркестрів,

педагог. На початку своєї діяльності грав в естрадних оркестрах Дніпропетровського гірничого інститу-

ту, Дніпропетровського заводу ім. К. Лібкнехта В. Марховського, з 1974 року грав та керував ансамб-

лем Дніпропетровської філармонії "Водограй". Згодом він стає відомим музикантом і керівником

Київського біг-бенду.

Джазові колективи

На початку 60-х років в Дніпропетровську було засновано перші джазові оркестри: І. Усачова

при Дніпропетровському палаці студентів, Ю. Сигалова, оркестри Ю. Біленко та Ю. Півака при БК

ЮМЗ. В 1961 році в оркестрі клубу заводу ім. Комінтерну під керуванням Олега Лаптєва розпочина-

ється творчий шлях Віктора Двоскіна та Юрія Кутєпова. Спочатку дніпропетровські джазові музиканти

вчилися грати і співати, копіюючи західних музикантів, потім з’явилися джазові обробки для різноманітних

вокально-інструментальних складів народних пісень, ще пізніше – авторські роботи самих музикантів.

У 1969 році було створено біг-бенд "ЗЛК-69" під керуванням диригента та аранжувальника Володи-

мира Марховського. В оркестрі почали творчий шлях багато талановитих музикантів: Олег Анапольський,

Микола Волков, Олександр Гуров, Олександр Іщук, Євген Ковзанович, Ігор і Віктор Чебани, Анатолій Днєп-

ров, диригент Дніпропетровського театру ім. Т. Шевченка Юрій Кутєпов, саксофоніст, аранжувальник і дири-

гент Юрій Біленко, засновник ансамблю "Кредо" Олег Косько, диригент Київського театру естради, керівник

Київського біг-бенду Олександр Шаповал. Репертуар оркестру мав досить широкий діапазон: відоміші класи-

чні композиції М. Фергюссона, В. Германа, Б. Річа, К. Джонса, К. Бейсі, аутентичні твори вітчизняних авторів

("Африканський концерт" М. Кажлаєва, "Кобзарева дума" О. Шаповала). Широка географія гастролей колек-

тиву зробила музикантів відомими в усій країні, та у 1970 р. оркестр був визнаний кращім біг-бендом України.

Проте на початку 70-х років спостерігається тенденція поступового згортання у розвитку джазо-

вого мистецтва не тільки в Дніпропетровську, а й в інших містах – центрах джазової музики. У 1973 р.

переривається на багато років фестиваль "Джаз на Дніпрі", у 1974 р. закривається джаз-клуб. Серед

причин, які зумовили ці події, можна назвати експансію популярної музики та пов’язану з нею переорієн-

тацію слухацької аудиторі, організовані заходи проти поширення джазової музики на політичному рівні.

Але це змогло зупинити ті починання у розвитку джазу, які спостерігалися у 60-х роках, та вже

в другій половині 70-х років починається новий якісний етап у розвитку та розповсюдженні джазу не

тільки Дніпропетровська, а й всієї країни.

У 1974 р. у Дніпропетровську створюється професійний вокально-інструментальний ансамбль

"Водограй" під керівництвом В. Марховського, а згодом – О. Шаповала. У другій половині 70-х цей ко-

лектив був майже єдиним джазовим осередком у місті, проте музиканти колективу швидко набули

всесоюзної популярності.

Створення ДООМАД (Дніпропетровське обласне об’єднання музичних ансамблів і дискотек) у

1979 р., на відміну з ООМА в Одесі, зіграло позитивну роль. Саме під егідою цього об’єднання відро-

дився фестиваль "Джаз на Днепрі".

Розвиток джазового мистецтва у Донецьку

Діяльність джаз-клубу

У 1967 р. у Донецьку відомий колекціонер джазової музики Віктор Дубільєр організував перший

джаз-клуб "Донбас-67". Джаз-клуб мав приміщення у Будинку культури, але часто музиканти збирали-

ся неофіційно у квартирі у Дубільєра. В Донецьк в той час через його закордонні зв’язки приїжджали

музиканти з Польщі, Югославії: Арсен Дедич, Зденка Вучкович, джазові ансамблі "Червоні гітари",

"Трубадури". Сам Дубільєр у 1967 р. побував на джазових фестивалях у Празі, в Талині.

Донецький джаз-клуб збирався один раз на тиждень, раз у місяць музиканти виступали з но-

вими програмами, серед організаторів музичних заходів яких був піаніст Володимир Чалий. Грали нині

видатний український джазовий трубач Валерій Колесніков, піаніст Євген Ксенофонтов. В 60-70-х ро-

ках в вищих навчальних закладах, таких як Медичний інститут, Торговельний інститут, Політехнічний

інститут діяли джазові ансамблі та біг-бенди (відповідно – під керівництвом Олександра Фаєрмана,

Володимира Рубана та Анатолія Чумака), також музиканти часто приймали участь у джаз-клубі.

Джазові фестивалі

З початку 60-х років формувалася ідея про організацію та проведення джазового фестивалю у

Донецьку, у 1969 р. відкрився перший Донецький джазовий фестиваль "Донецьк-100", присвячений

сторіччю міста. У першому фестивалі брали участь ансамбль джаз-клубу "Донбас-67", тріо Є. Ксено-

фонтова (Донецьк), естрадний оркестр "Автострада" А. Мірзояна (Дніпропетровськ), квартет запорізь-

кого джаз-клубу "Синкопа" А. Зульфугарова (Запоріжжя), квартет В. Молоткова (Київ), секстет

харківського музичного училища (Харків), квартет воронезького технологічного інституту (Вороніж),

тріо А. Ескіна (Ростов-на-Дону), квартет М. Левиновського (Саратов), квартет В. Бєліченка (Таганрог).

Визнання цього джазового форуму відбулося в різних країнах, в Новому Орлеані (колиски світового

джазу) зберігається логотип Донецького джаз-клубу та першого джазового фестивалю.

Донецький джазовий фестиваль проходив кожні два роки, найпомітнішим став "Донецьк-110"

1979 р. У ньому брали участь славетні джазові музиканти з усього Радянського Союзу: ансамбль

М. Левиновського, ансамбль І. Бриля, камерний джаз-ансамбль "Каданс" Г. Лукьянова (Моства), вока-

лістка Т. Оганесян (Єреван), ансамбль "Мугам" В. Мустафи-Заде (Баку), тріо сучасного камерного

джазу (Вільнюс), тріо Т. Найсоо (Талин), ансамбль "Мрія" В. Васкевича (Одеса), джаз-ансамбль дніп-

родзержинської дитячої музичної школи.

Індивідуальна та колективна діяльність видатних вітчизняних джазових музикантів

Одним з засновників Донецького джазового фестивалю є Валерій Колесніков, відомий трубач,

флюгельгорніст, керівник джазових ансамблів. Уродженець Луцька, пов’язав життя і творчість з Донець-

ком. З музичного училища займався джазом, включаючи службу в армії, де він грав в духовому оркестрі

при військовому ансамблі пісні і танцю. З 1965 р. почав виступати як серйозний джазовий музикант соліст,

був лауреатом всесоюзних та міжнародних конкурсів, з 1977 по 1985 роки постійно грав в складі оркестру

"Золоті роки джазу". Зараз викладає на джазових факультетах Донецької та Ростовської консерваторій. В

70х роках ним записано два відомих альбоми: "Ліричний настрій" (1978 р.), "Джаз у Донецьку" (1979 р.).

Одним з відомих діячів джазового мистецтва у Донецьку був піаніст, керівник ансамблю, педагог

Володимир Чалий. У 1965 році він закінчив Донецьке музичне училище, стояв у витоків джаз-клубу, у 1969-

1973 рр. керував ансамблем "Дружба", виступаючи на донецьких фестивалях разом із В. Колесниковим, А.

Сажнєвим, В.Денежним, К.Рильським. У 1983 р. переїхав у Мурманськ, закінчивши ленінградський інститут

культури і мистецтв, організував у мурманському музичному училищі естрадно-джазовий відділ.

Розвиток джазового мистецтва в Одесі

Індивідуальна та колективна діяльність видатних вітчизняних джазових музикантів

Друга половина 60-х років відкрила видатних одеських виконавців. Володимир Васкевич – гли-

бокий знавець сучасного джазу, обрав педагогічний шлях, вчив своїх учнів власним виконавським сек-

ретам. Костянтин Швуїм – піаніст, який навчився джазової виконавської майстерності, відвідуючи

репетиції інших піаністів, здобув власний виконавський стиль завдяки творчим експериментам (з під-

силювачами) та самобутній манері видобування звуків, колористичність гри піаніста досі дивує колег і

слухачів. Сергій Терентьєв – піаніст-віртуоз, випускник школи ім. Столярського і консерваторії ім. Не-

жданової, його слухали із захопленням гранди ленінградського джазу: М. Костюшкін, С. Раєвський.

Олександр Айхенвальд, музично напівграмотний, самотужки оволодів фортепіано, грав по слуху, мав

блискучу виконавську техніку та витончений художній смак. Михайло Алейников – саксофоніст, музич-

ну кар’єру розпочав у Херсоні, з 1965 р. був керівником біг-бенду Палацу студентів в Одесі.

Джазові колективи

У 70-х роках в Одесі існував ансамбль джазових музикантів, які грали на танцмайданчиках в

парках у зеленій зоні Одеси, у складі: Сергій Терентьєв (клавішні), Борис Недлер (барабани), Джон

Кумаритов (бас), Додик Дойбан (барабани), Валерій Гольдберг (гітара), Робік Ундорф (бас), Аркадій

Астафьєв (труба), Сіма Кандиба (саксофон), Ріта Юнг (вокал).

На початку 70-х років клубні та ресторанні оркестри Одеси були об’єднані в організацію ООМА

(Одеське об’єднання музичних ансамблів). Почались перевірки та неприємності у музикантів, що мали

на меті "чистку" джазової культури в місті, яке сьогодні є одним з джазових центрів в Україні.

В 60-70-ті роки Одеса мала всі важелі претендувати на одну з джазових столиць Радянського

Союзу. Високі джазові традиції, розпочаті Леонідом Утьосовим ще в 20-ті роки, завдяки його "Теа-

джазу" Одеса прославилась на всю країну, спеціально приїздили слухачі з усіх куточків послухати му-

зикантів, широка гастрольна діяльність сприяла популяризації джазу серед всіх верств населення.

У 1975 р. було організовано ансамбль "Мрія" в ООМА, засновник і керівник, випускник Одеської консер-

ваторії, Володимир Васкевич визначив джазовий напрям колективу – джазові аранжування фольклору народів

СРСР, серед учасників були випускники вищих музичних закладів Одеси і Ленінграду: Володимир Васкевич

(саксофон), Сергій Терентьєв (рояль), Арнольд Шафиров (труба), Олег Вальцев (тромбон), Олег Гольдберг

(гітара), Олександр Бреславський (бас), Олександр Омельченко (барабани), Тетяна Чернова (вокал).

Діяльність джаз-клубу

У 1979 р. було відкрито Одеський джаз – клуб "Рифф", який очолив Ю. Юстратов.

Розвиток джазового мистецтва в Києві

У 60-х роках у джазі з’явилися імена, які прославили місто Київ: Володимир Симоненко, Євген

Дергунов, Володимир Молотков, Анатолій Шарфман, Євген Яценко, Костянтин Ходос, Зіновій Народе-

цький, Вадим Дмитренко, Вадим Ільїн.

Діяльність джаз-клубу

У 1962 р. було відкрито Київський джаз-клуб, який очолили Б. Шелунцов та В. Симоненко, у

1965 р. відбулася реорганізація, змінилася назва – МКМ (Молодіжний клуб "Мрія"), під егідою якого

проводились джазові концерти в місті, згодом відкрилася федерація молодіжних клубів (ФМК), де був

проведений перший в Україні конкурс джазових ансамблів і виконавців у 1966 р.

Індивідуальна та колективна діяльність видатних вітчизняних джазових музикантів

Володимир Симоненко – музикознавець, громадський діяч. На зорі професійної кар’єри працював

у видавництві "Музичної України". В юності грав в джазових ансамблях як піаніст, з 1969 р. виступає з лек-

ціями про джаз не тільки в Києві, а й в різних містах, веде культурно-пропагандистку роботу серед робітни-

чих верств населення, займається видавництвом, серед його робіт – відомі книги про джаз ("Мелодії

джазу", "Антологія джазу" тощо). Зараз кожен рік в рамках фестивалю Київські музичні вечори проводиться

вечір пам’яті видатного діяча, подвижника джазового руху в Україні Володимира Симоненка.

Євген Дергунов – піаніст, керівник оркестрів та ансамблів. Набув практики диригента з музич-

ної школи, брав участь в проектах 60-70-х років: джаз-оркестр "Дніпро", оркестр "Золотий вогник",

джаз-оркестр Едді Рознера. Стояв у витоків формування київської джазової школи, одним з засновни-

ків естрадно-джазового відділу в Київському державному училищі ім. Р. Глієра, в якому викладав до

кінця життя, виховав багато джазових професійних музикантів. За своє життя брав участь в різномані-

тних фестивалях: Молодіжний джаз-форум (Болгарія), "Горизонти джазу" (Кривий Ріг), Джаз Пап-фест"

(Ужгород), "Осінній марафон" (Київ), Дармштадт джаз-фест (Німеччина), багаточисельних Днях куль-

тури Україні в Росії, Польщі, Німеччині тощо. Є. Дергунов написав більше 2000 аранжувань, які вико-

нували оркестри Ю. Силантьєва, В. Здоренка, окремий показний оркестр ЗС України, біг-бенди

О. Лундстрема, А. Кролла, К. Орбеляна, М. Резницького, Київський квартет саксофоністів (спеціально

для цього колективу автор писав окремі аранжування) [4, 12]. Зараз проходить фестиваль пам’яті сла-

ветного музиканта в Київській дитячій музичній школі джазового мистецтва на Лівому березі.

Володимир Молотков – гітарист, керівник оркестру, педагог. Грав в оркестрах Києва (ансамбль

Є. Яценка, оркестрі Київського держцирку В. Петруся) та Целінограду. З кінця 60х почав тісно співпра-

цювати з В. Колесниковим, з яким приймали участь у джазових фестивалях Донецька, Дніпропетров-

ська, Ставрополя. З 1970 року стає керівником естрадного оркестру Київського інституту цивільного

повітряного флоту. Експериментатор у звуковидобуванні, технічних приладів для виконавства на гіта-

рі, В. Молотков виховав нове покоління київських джазових музикантів.

Анатолій Шарфман – віолончеліст, диригент, керівник оркестрів, педагог, з 1960 року керував Київсь-

ким диксилендом, естрадного оркестру Київського авіаційного заводу ім. О. Антонова, в майбутньому, вже

у педагогічній діяльності, очолив естрадно-джазовий відділ Київського училища ім. Р. Гліера та студентсь-

кий біг-бенд.

Євген Яценко був керівником секстету Київського джаз-клубу, грав у джаз-кафе "Мрія", естрад-

ному оркестрі БК "Арсенал", "Київському диксиленді" І. Сергеєва.

Костянтин Ходос – гітарист, винахідник, керівник ансамблів. З 1960 багато років грав і керував

естрадно-молодіжним ансамблем Центрального будинку працівників мистецтв УСРС. Сконструював

першій в Україні електроорган (1960 р.).

Вадим Ільїн – композитор, піаніст, вібрафоніст, саксофоніст, аранжувальник, керівник оркест-

рів (в ансамблі Київської групи "Цирк на сцені", у Ю. Братолюбова, у квартеті Київського джаз-клубу,

джаз-оркестрі "Дніпро" І. Петренка, ансамблю Київського медичного інституту ім. О. Богомольця та

Жовтневого палацу культури, ансамблю М. Резницького), один з перших джазових музикантів, який

підтримував джазовий фестивальний рух в Україні.

У 1972 р. вийшов єдиний журнал, присвячений джазовій музиці, редактором якого був В. Си-

моненко, у 1978-1979 рр. на радіо "Промінь" виходила передача "25 хвилин джазу", ведучими якої бу-

ли М. Аммосов та В. Симоненко. Це були кваліфіковані, цікаві розповіді про історію світового джазу

(згодом ця ідея перетрансформувалася в телевізійні передачі на каналі Тет-А-Тет, які з 1992 р. вів

джазовий експерт Л. Гольдштейн). У 1979 р. було засновано Київський театр естради, де працював

Київський біг-бенд, який очолив О. Шаповал.

Розвиток джазового мистецтва у Львові

У Львові ще до 60-х років існував "Теа-джаз", який виховав багатьох львівських джазових музи-

кантів, згодом з’явилися оркестри і ансамблі, та джазове мистецтво у місті мало серйозний розвиток

та набуло самобутнього вигляду. Серед музикантів, які починали джазовий рух у Львові, були: Мирос-

лав Скорик, Олександр Авдєєв, Михайло Ярошевський, Михайло Балабан, Ігор Хома.

Індивідуальна та колективна діяльність видатних вітчизняних джазових музикантів

Мирослав Скорик – всесвітньовідомий композитор, велику частину життя і творчості присвятив

джазовій музиці. Повернувшись з Москви, де він захистив кандидатську дисертацію про ладову систе-

му С. Прокофьєва у Б. Кабалевського, у 1979 р. створив у Львові естрадний ансамбль "Веселі скрип-

ки", для якого написав збірник джазових пісень, джазові твори і обробки для фортепіано, з якими ви-

ступав на естраді як піаніст.

Олександр Авдєєв – диригент, керівник ансамблів, у 1959 р. очолив естрадний оркестр заводу

"Львівсільмаш" та у 1961 році – естрадного ансамблю кінотеатру ім. Я. Галана, брав участь у концер-

тах оркестру БК Львівської південно-західної залізниці О. Житницького.

Михайло Ярошевський – трубач, диригент, керівник оркестрів. Концертна діяльність музиканта

пов’язана з джаз-оркестрами львівських кінотеатрів ім. Б. Хмельницького та "Дніпро", естрадними ор-

кестрами Львівського державного університету ім. І. Франка, Львівського автобусного заводу, оркестру

"Високий замок", естрадного оркестру центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького,

оркестру Львівського держцирку. Був керівником всіх перелічених колективів, таким чином, став на

чолі джазового концертного руху у 60-70-х роках у Львові.

Відтак, період 60-70-х років ХХ століття для України є важливим з точки зору формування, за-

родження, відкриття джазового мистецтва взагалі. В провідних центрах країни відкриваються джаз-

клуби: перші – в Дніпропетровську, Донецьку, Києві, пізніше – у Львові, Одесі, перші джазові фестивалі.

Саме у ті роки відбувається професійна орієнтація на джазову музику – відкриваються джазові відділен-

ня в музичних школах, училищах, інститутах. Проводиться величезна культурно-просвітницька робота

серед населення: кожне підприємство мало свій джазовий оркестр або ансамбль. Звісно, були й негати-

вні моменти, які особливо відчувалися у першій половині 70-х років, але це можна сприймати як певну

хворобу зростання, люфт, який передував ще більшому розвитку джазового мистецтва в Україні......."